Вот как об этом рассказывал заполненному людьми залу ДК "Орбита" лидер ВО "Свобода", которая раньше, кстати, называлась Социал-националистическая партия Украины:
- Я вам розкажу про свою останню поїздку - вона була, буквально, вчора. Я був на Волині, в Луцьку. И серед тих заходів, в яких я брав участь, було вшанування пам'яті жертв українських холмщаків, які були насильницькі репресовані, депортовані поляками в 40-х роках зі своїх земель. І от уявіть собі, люди розказували... Холмщина - це є територія сучасної Польщі, а насправді - це етнічна українська земля: там проживали українці, поляки за відповідним договором з Радянським Союзом тоді просто-напросто всі українські сім'ї насильно повиселяли, в тому числі повиселяли і на територію сучасної Волині. Але, що значить "повиселяли"? В них була господарка, була худоба якась своя. В них була своя земля, а ті не зважали абсолютно ні нащо... Вони (українці-холмщаки-kkulalov) розказували: "Нам поляки пропонували: напишіться в паспорті, що ви не українець, що ви пОляк і ми вас залишимо, перейдіть з православної віри на римо-католицьку віру і ми вас залишимо". І кажуть: так, були такі, які це робили, але переважна більшість сказали: "Ні, ми є українці". Уявляєте собі?!(Аплодисменты зала - kkulakov). А тепер я був в Португалії, на запрошення наших українців які там мешкають, і ніколи не забуду, коли з одним чоловіком говорю і кажу: "Слухай, ну ти тут вже став на ноги, ти вже є успішним, ти вже є багато років тут, в Португалії. Давай, вертайся в Україну. Привези своє вміння, сюда в Україну. Ти вже є представник середнього класу. Ось ми, націоналісти, прийдемо завтра до влади. Нам потрібно, щоб такі як ти своїм прикладом показали, як треба формувати середній клас." Знаєте, що він мені сказав? (Произносит с издевкой - kkulakov) Ой, ти знаєш я занадто сильно закохався в океан. Я не хотів би засуджувати тих людей, але я просто їх порівнюю з тими холмщаками, з тими депортованими з Надсяння, з Підляшшя, з Західної Бойківщини, з Кубані, до речі, - з тими українцями, яких забирали зі своїх земель.
Упомянутый Тягнибоком украинец напомнил мне гоголевского Андрея - он, выбирая между двумя родинами (Украиной и Польшей), делает свой выбор на основании не рационального (деньги, власть, престиж), а исходя из иррационального - любви к польке. В данном случае, человека невозможно переубедить, а можно лишь поддержать, принять или не принять его выбор. Тарас Бульба выбирает последний вариант, в его наиболее радикальной форме сыноубийства.
Думаю, если мы также не будем принимать желание сотен тысяч украинцев не возвращаться в Украину, мы их будем символически "убивать" для нашей страны. Вместо этого необходимо не поддержать, но принять их выбор, а затем признать за ними, их детьми и (возможно) детьми их детей неотъемлемое право в любой момент вернуться в Украину. А если у них такого желания не обнаружится, поддерживать с ними культурные и экономические связи, используя их для продвижения интересов Украины в мире. Не исключено, что в будущем часть их потомков вернется в Украину, часть останется украинской диаспорой, а часть (жизнь есть жизнь - все течет и меняется) вольется в другие народы.
Фото - http://travel.ria.ru.
Комментариев нет:
Отправить комментарий